Лобода - Ментор

Кудись як потяг несе
Водночас добре і зле
Ми взагалі не про це
Але обидва на межі
Забуваю досвітла де і хто я
Ти робив на досвіді, я - навмання
Ставить нові досліди доля моя
А я
До щастя прокладу свій вектор
Бо кохання мій єдиний ментор,
В моменті відчуваю жагу
до життя, бо люблю.
До щастя прокладу свій вектор,
Бо кохання - мій єдиний ментор,
В моменті відчуваю жагу до життя,
I’m coming for you.
Все може в кінці кінців
Розпастись як каміці
Тримай мене у руці
Немов надію останню
А навколо люди як пісні без нот
І блукають всюди в мільйонах турбот
Якщо не твоє - зміни ти цей борт